Завдання на 4 лютого

Математика

17+25           42+49         14 – 9 +34

36+36           25+67         36 – 12 +6

54+38           56+18         85 – 4 +19

У швейній майстерні 18 котушок сірих ниток, білих – на 26 котушок більше, ніж сірих, а чорних – на 17 менше, ніж білих. Скільки котушок чорних ниток?

Накреслити прямокутник ширина 3 см, а довжина на 4см більша.

Українська мова

Дидактичні матеріали з української мови ст.61 №4

Прочитати казку, дати усно відповіді на питання. Прочитати за особами, переказати казку.

ЖАДІБНІ ВЕДМЕЖАТА

Угорська народна казка

              У дрімучому лісі, у самісінькій хащі жила стара ведмедиця, і було в неї два сини. Коли ведмежатка підросли, то вирішили піти білим світом  у пошуках щастя.

Поцілувала мати синів і наказала їм ніколи не розлучатися. Пообіцяли клишоногі виконати наказ і вирушили в дорогу. Йшли, йшли, всі припаси в них скінчилися, засумували ведмежатка.

— Братику, як їсти хочеться, — пожалівся молодший.

— А мені ще більше! — сумно похитав головою старший.

І     ось пощастило їм знайти велику голівку  сиру. Захотіли поділити її порівну, та не зуміли. Кожен боявся, що іншому більше дістанеться.  Довго сперечалися, аж раптом підійшла лисиця.

— Чому сваритеся? — запитала руденька  хитрунка.

Ведмежата розповіли пишнохвостій про негаразди.

— Яке ж це горе? — посміхнулася лисичка. — Дозвольте, я поділю сир порівну.

— Гаразд, допоможи! — радісно вигукнули ведмежата.

Хитрунка взялася до роботи. Проте розломила  голівку так, аби один шматочок був більший.

Ведмежата відразу закричали:

— Ось цей кращий!

 — Тихіше! — заспокоїла їх лиска. — Це не біда. Трохи витримки — зараз усе владнаю.

Вона відкусила від більшої половини добрий шматок і проковтнула. Тепер інша скибка стала великою.

— І так нерівно! — захвилювалися ведмежата.

— Гаразд! — солодко проспівала лисичка. —Я добре знаю справу! — І знову відкусила від більшої половини.

— І зараз нерівно! — зарепетували жадібні малята.

— Годі вже! — руденька хитрунка ледь повертала язиком, бо рот був повний сиру. — Ще трохи — й усе буде порівну.

Лисиця ділила, доки не наситилася. Врешті-решт ведмежатам залишилося два крихітних шматочки.

— Ну що ж, хоча й потроху, зате порівну! Смачного вам, друзі! — засміялася лисичка й, помахуючи хвостиком, утекла.

1.      Який наказ дала мати синам перед далекою дорогою?

2.      Чому виникла суперечка між ведмежатами?

3.      Чи вдалося лисиці поділити сир між братами?